Обмеження силіконового герметика

Усі типи силіконових герметиків підлягають наступним обмеженням: 1. Вони непридатні для застосування в місцях тривалого занурення у воду; 2. Вони несумісні з матеріалами, які виділяють масла, пластифікатори або розчинники; 3. Вони не можуть приклеюватися до матових або вологих поверхонь; 4. Вони не можуть твердіти в повністю закритих приміщеннях (оскільки твердіння вимагає атмосферної вологи); 5. Вони неефективні на нечистих або структурно неякісних поверхнях основи.

На силіконові герметики-кислотного затвердіння діють додаткові обмеження:
Силіконові герметики,-які отверджуються кислотою, можуть роз’їдати або не з’єднуватися з міддю, латунню (та іншими сплавами,-що містять мідь), магнієм, цинком і металами з гальванічним покриттям (та іншими сплавами,-що містять цинк). Їх використання не рекомендовано для цегляних матеріалів або залізних-основ. Крім того, використання цього продукту на таких матеріалах, як метилметакрилат (оргскло), полікарбонат, поліпропілен, поліетилен і тефлон (PTFE), не забезпечить задовільної адгезії або сумісності. Кислотні герметики непридатні для швів, де рух перевищує 25% ширини шва, а стандартні кислотні-герметики зазвичай не слід використовувати для структурного скління (за винятком спеціалізованих структурних герметиків кислотного-затвердіння). Крім того, їх не слід використовувати в місцях, які піддаються стиранню або де можуть виникнути значні негативні наслідки. Не рекомендується застосовувати, якщо температура поверхні основи перевищує 40 градусів.