Молекулярні сита розміром із-{1}}насіння кунжуту зберігають секрет довговічності ізоляційного скла, яке використовується під час ремонту будинків.
Ізоляційне скло та молекулярні сита
Ізоляційне скло (стандартна конфігурація) складається з необроблених скляних панелей, алюмінієвих прокладок, молекулярних сит, первинного бутилового герметика та вторинного герметика. Для забезпечення сумісного продукту, здатного досягти прийнятного терміну служби (15 років), високо-якісна сировина має важливе значення, а також відповідні методи виробництва (що охоплюють навколишнє середовище, обладнання, процеси та робочі стандарти).
Така конструкція надає ізоляційному склі-енергозберігаючі властивості:
Скло є хорошим провідником тепла, має теплопровідність 0,90 Вт/(м·К) і низький термічний опір; повітря є поганим провідником тепла, має теплопровідність 0,024 Вт/(м·К) і високий термічний опір. Коефіцієнт теплопередачі одного скла товщиною 6 мм (K-значення) становить приблизно 5,8 Вт/(м·К), тоді як ізоляційний склопакет із конфігурацією 5 мм + 12 A + 5 мм (два 5-мм скла з повітряним проміжком 12 мм) має значення K- приблизно 2,72 Вт/(м·К). Значення K- є основним параметром для вимірювання енергоефективності скла, що відображає його ефективність теплопередачі за різниці температур; нижче значення K-вказує на кращу продуктивність.
Склопакет із конфігурацією 6 мм + 12 A + 6 мм має K-значення приблизно 2,70 Вт/(м·K), тоді як 10 мм + 12 A + 10 мм має K-значення приблизно 2,65 Вт/(м·K). Значення K- відрізняються дуже мало, незважаючи на варіації товщини скла, демонструючи, що здатність -збереження ізоляційного скла визначається не збільшенням товщини самого скла, а скоріше наявністю ізоляційного повітряного зазору, який значно знижує значення K-.
Ключ до ефективності-енергозбереження ізоляційного скла полягає в тому, щоб газ в ізоляційному зазорі залишався герметичним і сухим.
Згідно з відповідними дослідженнями, відносна вологість повітря всередині склопакета за «нормального використання» становить приблизно 0,5% RH. Це набагато нижче за рівні відносної вологості, які ми зазвичай маємо в повсякденному житті-від 45% RH до 75% RH (причому 60%–70% є найбільш комфортним діапазоном для сприйняття людиною). Зрозуміло, що хоча первинний і вторинний герметики склопакета (IGU) відіграють вирішальну роль у герметизації повітря та вологи, сам герметик не може безпосередньо знизити вологість повітря всередині порожнини.
Навіть якщо IGU виготовляється в надзвичайно сухому цеху, герметик не забезпечує «ідеального» або абсолютного ущільнення; повітря-що переносить вологу-має певний ступінь проникності. Згодом герметик ефективно забезпечує газообмін, спричиняючи підвищення рівня вологості всередині порожнини.
Тому для виробництва ізоляційного скла потрібен «ключовий інгредієнт»: молекулярні сита.
Молекулярні сита є різновидом осушувача; їхня функція полягає в тому, щоб швидко поглинати вологу з повітря всередині порожнини після складання IGU, швидко знижуючи відносну вологість приблизно до 0,5% RH.
Крім того, протягом тривалого терміну служби блоку-, який охоплює понад десятиліття або більше-вони адсорбують вологу, яка неминуче проникає крізь герметик, тим самим затримуючи початок конденсації та запобігаючи виходу з ладу внутрішнього блоку.
Без молекулярних сит для поглинання вологи з повітря всередині порожнини виникають дві основні проблеми.
По-перше, щодо продуктивності: висока вологість або конденсація (що виникає при досягненні точки роси) усередині порожнини збільшує коефіцієнт теплопередачі повітря (коефіцієнт для сухого повітря становить 0,021 ккал/(м²·год· градус), тоді як для води він становить 0,5 ккал/(м²·год· градус)). Збільшення коефіцієнта тепловіддачі повітря зменшує термічний опір, тим самим знижуючи теплоізоляційні показники установки.
Наявність конденсату всередині порожнини також вказує на те, що IGU досяг кінця свого ефективного терміну служби і більше не забезпечує заплановану теплоізоляцію.
По-друге, тривалий вплив вологи або конденсату може призвести до таких проблем, як утворення цвілі, вилуговування лугом, білі плями та корозія розпірної планки на внутрішніх скляних поверхнях або навіть розбиття скла.
